Британський протокол та огляд досліджень щодо ефективності КПТ депресії у NICE (2004) свідчить про те, що найбільш ефективними у лікуванні депресії вважаються когнітивно-поведінкова терапія та фармакологічна терапія. 

Коли йдеться про легкий ступінь депресії, то можна обійтися лише інструментарієм КПТ. А при помірній та вираженій депресії зазвичай використовується поєднання психотерапії в напрямку КПТ та фармакології.

Депресія в Україні

На сьогодні Україна лідирує у світовому рейтингу за найвищим відсотком депресії: її рівень становить 6,3%. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 2 мільйони 800 тисяч українців страждають від депресії. 

Попри те, що відчутним фактором впливу стає повномасштабна війна, нікуди не діваються інші психологічні проблеми, які провокують депресію. В тому числі, це стосується і негативних досвідів та психотравм, отриманих клієнтом ще у дитинстві. Більш того, саме на фоні несприятливого контексту довкола вплив непропрацьованих проблем може загостритися.

Когнітивна модель депресії за Аароном Беком

Засновник напрямку КПТ Аарон Бек у своїй праці під назвою «Когнітивна терапія депресії» згадував поняття негативних «схем», тобто – певних переконань, які можуть генерувати і посилювати у людини депресивний стан. Причиною формування таких переконань можуть бути різні фактори, наприклад:

• негативні досвіди, отримані ще в дитячому віці;
• наслідки пережитих психотравм.

Негативні досвіди та психотравми варто розрізняти між собою, адже не кожен негативний досвід стає причиною психологічної травми. 

Тут великою мірою впливатиме інтенсивність події або подій, які вплинули на людину, а також те, чи отримала вона допомогу в той момент. Якщо людина не отримує допомоги та залишається наодинці з психотравмувальною подією, це справді підвищує імовірність, що емоційна ізоляція в складний момент сприятиме формуванню психотравми.

Уявімо дві різні ситуації:

Кейс 1*

Петро має невпевненість у собі та боїться знайомитися з новими людьми. Від цього він почувається самотнім, оскільки відчуває складнощі з тим, аби розширити власне оточення. 

Витоки цього ідуть з дитинства. Справа в тому, що, коли хлопчик був у четвертому класі, родина переїхала до іншого району, тож Петрик змінив школу на ту, яка була ближчою до нового дому. 

Однак там класний керівник не приділив належної уваги адаптації нового учня у колективі. Тож хлопчик мав проблеми, пов’язані з відсутністю друзів. А коли він закінчив школу та вступив до університету, то побачив, що теж лишається за межами цікавих компаній, тримається осторонь, боїться проявити себе у комунікації з одногрупниками. Саме з цим Петро звернувся до терапевтки Ірини у методі КПТ.

Проводячи діагностику, Ірина використала такі діагностичні інструменти:

• вступне інтерв’ю;
• шкалу оцінки депресії за Беком;
• госпітальну шкалу тривоги та депресії (HADS).

Ірина пояснила Петру, що його стабільно пригнічений стан свідчить про наявність депресії. Оскільки вона є легкою, то не потребує медикаментозного лікування, тож можна обмежитися інструментарієм когнітивно-поведінкової терапії.

Ірина пояснила Петру, що в нього є кілька стійких негативних переконань, які походять з дитинства, а саме:

• життєві зміни – це втрата стабільності й оточення (переконання зумовлене переїздом в інший район, де хлопчику не вдалося завести друзів у новій школі);
• люди в новому колективі завжди будуть байдужими (досвід байдужості класного керівника та однокласників до адаптації хлопчика);
• заводити нових друзів – складно.

В рамках психоедукації Ірина дала Петру зрозуміти, що його стан називається вивченою безпорадністю. Однак минув час, змінився контекст, і сьогодні він вже не маленька дитина, залежна від класного керівника та однокласників, а дорослий парубок. 

Тож і важелів впливу на ситуацію є значно більше, адже акліматизація у новому колективі в дорослому віці не тотожна ситуації, пережитій у дитинстві. Разом з тим, сама ситуація була саме негативним досвідом, а не психотравмою.

Працюючи з Петром у терапії, Ірина допоможе йому змінити дисфункційні переконання на функціональні та корисні, наприклад:

• життєві зміни – це великі позитивні можливості;
• люди не є байдужими, однак від нас самих великою мірою залежить, як складеться контакт;
• заводити нових друзів – реально.

Далі Ірина допоможе Петру, керуючись новими переконаннями та використовуючи метод експозиції, здобути нові успішні досвіди. 

Юнак проаналізує, з ким з групи він хотів би потоваришувати, проаналізує спільні теми, спробує ініціювати кілька діалогів та долучитися до активнішого спілкування у групі, ініціює цікаве дозвілля та запросить туди інших.

Така стратегія роботи сприятиме тому, щоб Петро міг стати більш адаптивним та подолати негативні досвіди минулого, які за накопичувальним принципом вели до втрати ним впевненості в собі та призвели до легкої депресії. Нові позитивні досвіди, навпаки, вестимуть до того, що якість життя юнака підвищиться, а депресія – поступово мине.

Кейс 2

А тепер розглянемо приклад, де в основі депресії – не просто негативний досвід, а психотравма. До цієї самої психотерапевтки Ірини звернулася мама з донькою, яку вчителька молодших класів не випустила на уроці до вбиральні.

Дівчинка, на жаль, не змогла дотерпіти до перерви. Як наслідок – вона відчула великий сором і незахищеність. Вчителька не перепросила, а директор не зреагував на інцидент належним чином. З огляду на інтенсивний та гострий характер психотравмувальної події та усі подальші обставини, тут є сенс говорити не просто про негативний досвід, а саме про психотравму. 

Дівчинка кілька тижнів погано почувається та не хоче йти до школи. Їй складно вчитися, а Ірина діагностувала у дитини легку депресію.

Завданням Ірини, як терапевта, у цьому кейсі буде виявлення тих негативних установок, які сформувала у школярки ця ситуація. Також терапевтка робитиме акцент на правильній лінії поведінки мами, зміцненню підтримки дитини у сім’ї та близькому колі спілкування. 

Також Ірина порекомендує змінити школу, попередньо ретельно дізнавшись відгуки та обговоривши з майбутнім класним керівником пережитий дитиною досвід та особливу потребу в емпатії та сприянні в адаптації й соціалізації.

На шляху до видужання дуже важливим етапом буде саме зміна середовища на більш здорове – те, де повторення подібної психотравми стане неможливим, а для формування більш позитивних переконань про світ сприятимуть реальні обставини довкола.

*Описані історії є вигаданими та використані у якості ілюстративного матеріалу з метою показати потенціал КПТ в кейсах терапії депресії, зумовленої негативними досвідами або психологічними травмами дитинства.

Підводячи риску…

Вище ми розглянули приклади впливу негативних досвідів та психотравм дитинства на формування депресії, а також торкнулися питання того, як КПТ сприятиме процесу зміни переконань. Як бачите, цей напрямок роботи є досить зрозумілим, чітким, структурованим та послідовним. Саме тому він дає хороші результати в роботі.

Якщо вам цікаво здобути свої перші знання з когнітивно-поведінкової терапії, ви маєте нагоду приєднатися до курсу з КПТ-консультування від UpPro School.

Це дасть нагоду збагатити свою практику ефективним інструментарієм, а також зрозуміти те, чи готові ви розвиватися і поглиблювати свої знання й навички у цьому напрямку далі.

👉Дізнатися подробиці про курс 

В курсі ви опануєте:

✔️ Техніки когнітивного переформулювання, поведінкові експерименти, викликання та перевірка думок

✔️ Навички застосування КПТ для лікування тривоги, депресії, ОКР, ПТСР та інших психічних розладів

✔️ Проведення КПТ в груповому форматі та роботу з сім’ями та парами

✔️ Інтеграцію КПТ з іншими психотерапевтичними підходами та методами

✔️ Та багато іншого!

Незалежно від початкового рівня, зможете опанувати один з найпопулярніших методів психотерапії, визнаний і прийнятий на ДЕРЖАВНОМУ рівні.

Поспішайте, кількість місць обмежена! Забронюйте своє місце та розпочніть шлях до нової професії вже у квітні!

Корисні джерела:

1. Beck A., Rush A., Shaw B. Cognitive therapy of depression. Guilford Press, New York, 1979.

2. Національний інститут здоров’я та якості медичної допомоги (NICE): “Depression in adults: recognition and management” (2004). NICE Guidelines.

3. Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO):”Depression and Other Common Mental Disorders: Global Health Estimates”. WHO.

4. Шкала депресії Бека: Beck Depression Inventory (BDI) — психометричний інструмент для оцінки рівня депресії. BDI Information.

5. Госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS): Zigmond AS, Snaith RP (1983). “The Hospital Anxiety and Depression Scale”. Acta Psychiatr Scand.