EMDR-терапія не одне десятиліття активно використовується як один із  найефективніших методів у психотерапії. Особливо активно використовується при роботі з травматичними та посттравматичними спогадами і стресовими розладами (ПТСР). Але EMDR оточена низкою міфів, як і більшість інноваційних методів. Використовуючи досвід різних експертів, спробуємо розвінчати деякі з них для впевненого використання цього методу у вашій практиці.

Поширені міфи та їх спростування:

Міф 1. EMDR-терапія виглядає і відчувається дуже дивно.

Для пересічної людини, яка ніколи не використовувала EMDR-терапію чи для  колег-практиків, знайомих переважно з класичними методами, процедура може видатися незвичною. Інколи навіть дивною. Практики EMDR пояснюють це явище наступним чином:

1. Спостереження за швидкими рухами очей з боку в бік або за світловою панеллю нагадує швидку фазу сну (REM-сон). За теорією, яка пояснює механізми дії EMDR, ДСС активує схожі процеси обробки інформації у свідомості.
2. Тактильні та аудіальні стимули, зокрема, поперемінне постукування по долонях (за допомогою спеціальних пульсаторів або рук терапевта) чи поперемінні звуки у навушниках можуть здаватися незвичними у процесі і терапевтичної сесії. 

Міцний та довірливий терапевтичний альянс — фундамент успішного результату, як для будь-якої іншої терапії.Довіряючи терапевту, людина більш схильна спробувати різні потенційно ефективні методи.

Міф 2. EMDR-терапія – це “швидке рішення”.

Існує уявлення, що EMDR-терапія — майже миттєве зцілення, особливо у порівнянні з іншими довготривалими формами психотерапії. Насправді це не так. 

EMDR демонструє вражаючу ефективність та швидкість при роботі з чітко визначеною травматичною подією (аварія, напад у дорослому віці при умові відсутності попередніх травм). Для успішного довготривалого ефекту потрібно використововувати індивідуальний підхід та приймати комплексні рішення.

“Чарівна паличка” або універсальне “швидке вирішення” — некоректне визначення методики, яке може сформувати нереалістичні очікування у клієнтів та  фахівців. 

Міф 3. EMDR стирає спогади.
Це не так. Метод допомагає знизити емоційний заряд, пов’язаний із травматичними спогадами, інтегрувати їх у загальну автобіографічну пам’ять більш адаптивним чином. Спогад залишається, перестає бути болісним та всеохоплюючим. 

Уявіть травматичний спогад як “застиглу” інформацію у мозку. Він зберігається в ізольованій формі, разом з усіма тривожними емоціями, тілесними відчуттями та негативними переконаннями, які супроводжували подію. 

Нагадуючи про травму, цей “застиглий” спогад активується, людина щоразу переживає подію з тією ж інтенсивністю. Це може проявлятися у вигляді флешбеків, нав’язливих думок, нічних жахіть, уникнення певних ситуацій чи надмірної тривожності.

Після успішної EMDR-терапії людина не забуває травматичну подію. Вона все ще пам’ятатиме, що сталося, але зможе згадувати про це без надмірного емоційного болю, тривоги чи відчуття повторного переживання травми. Спогад перетворюється на частину історії, але не викликає щоденних страждань, не заважає жити повноцінним життям.

Міф 4. EMDR – це гіпноз або контроль над розумом.

Під час EMDR-сесії особа перебуває у повній свідомості, пильності та контролює процес. Вона може зупинити процедуру в будь-який момент. EMDR сприяє внутрішній обробці інформації безпосередньо людиною. Роль терапевта —  скерувати процес, допомагаючи активувати власні ресурси психіки. Усе, що потрібно для зцілення.

Ключова відмінність — під час використання даного виду терапії людина залишається повністю пробуджена, усвідомлена та орієнтована у просторі і часі. Все, що відбувається навколо вона відчуває та пам’ятає. Активно бере участь у процесі. 

Гіпноз асоціюється зі зміненим станом свідомості, трансом. Людина може бути більш сприйнятливою до навіювань. В EMDR немає мети ввести у транс.

Міф 5. EMDR-терапія використовує лише рухи очей.

Хоча рухи очей — найвідоміший  первинний метод двосторонньої стимуляції (БЛС) в EMDR. Але використовуються й інші форми БЛС: поперемінне постукування по долонях, поперемінні звуки у навушника тощо. Вибір конкретного виду стимуляції залежить від клінічної ситуації та індивідуальних побажань людини.

Двостороння стимуляція – ключовий елемент EMDR-терапії. Він, як вважається, сприяє переробці травматичних спогадів та зниженню емоційного заряду. Принцип дії— почергова стимуляція правої та лівої півкуль головного мозку. 

Коли докторка Френсін Шапіро, засновниця EMDR, вперше відкрила цей феномен, вона помітила, що певні рухи очей допомагають зменшити інтенсивність тривожних думок. Згодом дослідження та клінічна практика показали, що подібний ефект може бути досягнутий і за допомогою інших видів сенсорної стимуляції.

Сучасна EMDR-практика включає й інші ефективні форми стимуляції:

• Тактильну стимуляцію: поперемінне легке постукування по долонях (терапевт може це робити або клієнт може сам постукувати по своїх колінах чи тримати в руках спеціальні пульсатори, що вібрують по черзі). Цей метод особливо корисний для людей, яким важко стежити очима, для дітей, або для тих, хто просто знаходить його комфортнішим.
• Аудіальна стимуляція через навушники: клацання або тони, які подаються поперемінно у праве та ліве вухо. Цей варіант також може бути кращим для певних людей, зокрема для тих, хто має проблеми із зором або відчуває дискомфорт від рухів очей.

Міф 6. EMDR не працює онлайн.
Пандемія COVID-19 значно прискорила адаптацію психотерапевтичних методів до онлайн-формату. EMDR не став винятком. Численні дослідження та клінічна практика підтвердили ефективність дистанційної EMDR-терапії. Існують спеціалізовані платформи та протоколи для проведення онлайн-сесій EMDR. Вони забезпечують належну двосторонню стимуляцію та безпечні для використання.

Традиційно терапевт скеровує рухи очей клієнта своєю рукою. В онлайн-форматі для цього працюють спеціалізовані програми та платформи. Існує можливість генерувати об’єкт: світлову точку або зображення, яке рухається по екрану. Людина стежить за ним очима.

Сертифіковані EMDR-терапевти проходять навчання щодо особливостей проведення онлайн-сесій. Воно включає:

•  ретельну підготовку особи до проведення сесії;
• створення безпечного та конфіденційного простору для терапії в домашніх умовах;
• розробку плану дій на випадок виникнення інтенсивних емоційних реакцій.

Терапевт забезпечує постійну підтримку та моніторинг стану клієнта протягом сеансу.

Міф 7. EMDR призначений лише для лікування ПТСР.

Хоча EMDR здобув популярність завдяки своїй високій ефективності в лікуванні ПТСР, його застосування значно ширше. Дослідження та клінічний досвід показують: EMDR може бути корисним при роботі з тривожними розладами, депресією, фобіями, хронічним болем, горем, проблемами самооцінки та іншими психологічними проблемами, які трапилися внаслідок негативного життєвого досвіду.

Застосування даного методу може бути корисним для людей, які пережили різноманітні травматичні події, включаючи так звані “малі” травми: емоційне насильство, булінг, втрати, хронічний стрес, медичні втручання, дитячі травми та інші стресові життєві ситуації, що продовжують негативно впливати на самопочуття та поведінку.

Дезінформація може призвести до відмови у лікуванні тих, хто потребує допомоги.  Це тільки через необгрунтовані страхи або упередження. Для України така проблема особливо актуальна. Сьогодні значна кількість людей стикається з наслідками різного роду травматичних подій.

EMDR – потужний інструмент у руках кваліфікованих фахівців. Він здатний допомогти людям звільнитися від тягаря минулих травм та повернутися до повноцінного життя. Важливо спиратися на наукові дані та звертатися за інформацією до перевірених джерел та сертифікованих психологів.

Міф 8. EMDR призначений лише для дорослих.

ЕMDR-терапія адаптована для роботи з дітьми та підлітками. Протоколи модифікуються з урахуванням вікових особливостей. Активно використовуються ігрові методи та творчі підходи для двосторонньої стимуляції та обробки травматичного досвіду. В тому числі і для дошкільнят.

Замість стандартних рухів очей, які можуть бути втомливими або нецікавими для маленької дитини, терапевти використовують:

• Поперемінне легке постукування по долоньках або колінах дитини (іноді це робить сама дитина, наслідуючи терапевта – наприклад, “обійми метелика”), використання іграшок, по яких можна стукати, або спеціальних вібруючих подушечок.
• Поперемінні звуки або музика через навушники, адаптовані для дитячого сприйняття.
• Малювання “вісімок” у повітрі, стеження за іграшкою, що рухається, або світловою точкою в ігровій манері.

Дітям легше переробляти складний досвід через казки, історії, малювання або ліплення. Терапевт може запропонувати дитині уявити свій страх у вигляді якогось персонажа та “перемогти” його, або “змити” погані відчуття.

Важлива частина EMDR-терапії з дітьми — співпраця з батьками або опікунами. Вони отримують інформацію про метод, підтримку та рекомендації, як допомогти дитині вдома.

Ефективність EMDR полягає не лише у двосторонній стимуляції, а в ретельному дотриманні структурованого протоколу, що включає вісім послідовних фаз. 

8 фаз EMDR

Кожна фаза має свою мету для безпечного та ефективного результату:

Фаза 1. Збір анамнезу та планування лікування. На цьому етапі терапевт ретельно вивчає історію клієнта, визначає готовність до EMDR, виявляє потенційні травматичні спогади та супутні проблеми. Разом з клієнтом розробляється індивідуальний план лікування.

Фаза 2. Підготовка. Критично важливий етап, особливо для клієнтів зі складною травмою або обмеженими навичками саморегуляції. Терапевт навчає технікам стабілізації, релаксації, створення “безпечного місця”. Без належної підготовки є ризик ретравматизації або перевантаження людини. Ця фаза може тривати кілька сесій.

Фази 3-6. Оцінка. Десенсибілізація. Інсталяція. Сканування тіла. Це “серце” EMDR. На цих етапах відбувається активна переробка травматичного спогаду. Активується спогад (Фаза 3), потім за допомогою двосторонньої стимуляції (Фаза 4) знижується емоційний заряд, пов’язаний зі спогадом. 

Далі (Фаза 5) відбувається інсталяція позитивного самопереконання. На Фазі 6 перевіряється наявність залишкового напруження в тілі: інтенсивність вимагає від уважності та гнучкості.

Фаза 7: Завершення. Наприкінці кожної сесії відбувалася переробка, терапевт допомагає повернутися до стану рівноваги, навіть якщо переробка мішені не завершена. Використовуються техніки релаксації, інформуючи про можливі реакції між сесіями.

Фаза 8: Повторна оцінка. На початку кожної наступної сесії терапевт оцінює результати попередньої роботи, стабільність особи та планує подальші кроки. Це дозволяє переконатися, що досягнуті зміни стійкі.

Висновок

Розуміння справжньої суті EMDR-терапії та розвінчання міфів, що її оточують, є критично важливим для нас, як професіоналів. Цей метод пропонує потужний інструмент для допомоги клієнтам в обробці травматичного досвіду та полегшенні широкого спектру психологічних проблем. 

Якщо ви хочете ознайомитися з цим методом — запрошуємо вас на курс: 🎓 «Основи травмотерапії з оглядом підходу десенсибілізації та репроцесінгу за допомогою рухів очей (відомий як EMDR)»

Ця програма:

✅ допоможе вам впевнено працювати з наслідками ПТСР, КПТСР, вторинної травматизації;

✅ навчить фазовій структурі EMDR та стабілізаційним протоколам для кризових станів;

✅ розкриє способи інтеграції доказових підходів (КПТ, ACT, EMDR) у вашу практику;

✅ надасть інструменти для самозбереження фахівця — щоб підтримка інших не виснажувала вас.

>>>Дізнатися деталі про програму