Напрямок схема-терапії, засновником якого є Джефрі Янг, належить до третього покоління когнітивно-поведінкової терапії. Ефективність напрямку є причиною, яка спонукає багатьох психологів та психотерапевтів обирати саме його. Наприклад, схема-терапія показує ефективність у роботі з клієнтами з межовою організацією особистості, ПТСР, КПТСР.

У чому полягає схема-терапія

Напрям базується на понятті «схема», в яке засновник Джефрі Янг закладає особливості сприйняття навколишнього світу. Це моделі мислення та поведінки, які формують життєві сценарії.

Якщо людина має щасливе дитинство та здебільшого хороший життєвий досвід, схеми будуть адаптивними – такими, що дають можливість добре адаптуватися до світу. 

Якщо минулий досвід є складним і травмівним для психіки, це породжує дезадаптивні схеми, які ускладнюють адаптацію в різних сферах життя.

Завдання психолога чи психотерапевта – допомогти клієнту в наступних кроках:

• виявити дезадаптивні схеми;
• зрозуміти та пропрацювати причини, які привели до їх формування;
• сформувати альтернативу у вигляді адаптивних схем;
• будувати подальше життя так, щоб не повторювати травмівні досвіди, які могли б спричинити формування нових дезадаптивних схем.

Пропонуємо детальніше розглянути, які дезадаптивні схеми бувають.

18 дезадаптивних схем за Джефрі Янгом

Більшість дезадаптивних схем розвиваються в дитинстві. Ось їх перелік: 

·   Емоційна депривація. Схема виникає внаслідок неможливості сформувати близький емоційний контакт. Як правило, бере початок з дитинства, де доводилося витримувати емоційну холодність батьків.

·   Покинутість або нестабільність стосунків. Якщо дитину віддали на виховання бабусі або вона виховувалася в інтернаті, з великою імовірністю буде присутня ця дезадаптивна схема у сприйнятті світу.

·   Недовіра або очікування жорстокого поводження. Часто формується в дітей, які переживали булінг або негуманне і непослідовне ставлення з боку дорослих.

·   Дефективність/сором. З назви цієї схеми зрозуміло, що вона супроводжує тих, кого з дитинства соромили та маніпулювали, навіюючи комплекси.

·   Соціальна відчуженість. Відсутність близького спілкування, яке базувалося б на довірі, веде до розвитку цієї схеми. Також вона буває зумовлена навчанням у недружньому класі без відчуття підтримки колективу.

·   Залежність та безпорадність. Формується, якщо батьки не враховували особливості вікової психології та не сприяли розвитку автономності дитини. Вона може вирости несамостійною у мисленні, побуті або сприйнятті себе. Такий стан називають завченою безпорадністю.

·   Вразливість. Ця дезадаптивна схема характерна для тих, хто не мав з дитинства відчуття безпеки та захисту.

·   Сплутаність і нерозвинена ідентичність. Часто зустрічається в тих, хто у дитинстві отримав нарцисичну травму. Це виховання, побудоване на умовній любові, коли дитину приймають лише тоді, коли вона відповідає очікуванням. В результаті особистість вже у дорослому віці не знає, ким вона є.

·   Неуспішність. Є характерною для тих, у кого з дитинства не вірили, а будь-які успіхи вважали випадковістю.

·   Привілегійованість та грандіозність. Такими виростають діти, яких позиціонували «центром Всесвіту», не навчаючи емпатії та повазі до інших.

·   Недостатність самоконтролю. Ця схема формується у випадку  виховання дитини емоційно нестабільними батьками, які не показали належного прикладу. Інший сценарій – коли дитина мала від природи такі схильності, однак її не навчили навичкам саморегуляції.

·   Покірність. До розвитку такої схеми приводить культивування страху помилок та схвалення лише тієї поведінки, яка повністю відповідає запиту дорослих, робить дітей покірними. Згодом вони несуть з собою цю рису в доросле життя.

·   Пошук схвалення. Такими виростають діти, у яких не сформували внутрішньої опори, а мотивували завжди орієнтуватися на думку ззовні.

·   Самопожертва. В окремих випадках самопожертва є доцільною, але коли стає постійним стилем життя на шкоду власним інтересам, вона перетворюється на дезадаптивну схему. Часто є характерною для тих, хто ріс у родинах людей, залежних від психоактивних речовин. Але це не єдиний можливий сценарій.

·   Придушення емоцій. Така схема природна для тих, кого в дитинстві карали за прояви емоцій або не надавали їм значення.

·   Негативізм та песимізм. Як правило, до подібного сприйняття світу веде повторюваність болісних досвідів. Дитина перестає вірити в хороший розвиток подій і з такою вірою крокує в доросле життя.

·   Жорсткі стандарти. Це характерно для тих, хто виріс з постійним запитанням: «Чому оцінка сьогодні 11, а не 12?» Перфекціонізм, гіпервідповідальність та завищені очікування від себе часто ведуть до ідентичного ставлення до інших людей. А вони відторгають подібне ставлення, і людина починається самотньо.

·   Пунітивність. Мається на увазі страх покарання, який керує людиною. Навіть її мотивація робити щось добре спрямована не на отримання радості, а на уникнення покарання. Якщо з дитинства людину жорстко карали навіть за найменші провини, такий страх, як правило, йде з нею у доросле життя.

Дезадаптивні схеми, родом з дитинства: кейс*

До психологині Віталіни прийшла клієнтка Аріана, яка розповіла, що живе синдромом відкладеного життя. Аріана бідкалася, що ставить перед собою надто високі планки в усьому.

Вона не дає собі можливості пробувати нове, а потім бачить, як схожі ідеї успішно реалізують інші люди. При цьому Аріана відзначає, що в багатьох випадках вони мають суттєво меншу компетентність у сферах, де вона хотіла б спробувати реалізуватись. 

Це створює ще більшу напругу, ведучи до почуття провини перед собою. Жінка відчуває себе в замкненому колі: вона має потребу змін, боїться рухатися вперед та дорікає собі за відсутність спроб. Читаючи в інтернеті просвітницьку інформацію на цю тему, Аріана побачила багато співпадінь з тим, що називають синдромом відкладеного життя.

Віталіна побудувала роботу з Аріаною наступним чином:

• Етап психодіагностики проблеми станом на сьогодні. Було виявлено дезадаптивні схеми, які заважають рухатися вперед. Їх виявилося декілька: «залежність та безпорадність», «дефективність та сором», «жорсткі стандарти».
• Дослідження минулого. Віталіна вирішила з’ясувати, на чому базуються такі патерни мислення, характерні для Аріани. Виявилося, все тягнеться з дитинства, коли до Аріани у родині ставили зависокі вимоги в усіх сферах життя, вважаючи це нормою. Натомість, достатньо добрий результат знецінювався, коли він був неідеальним. Це стосувалося і навчання в школі, і занять у спортивній секції. Коли Аріана не досягала найвищої плани результатів, вона відчувала сором та безпорадність. На сленгу популярної психології такий стан називають синдромом самозванця.
• Формування альтернативи дезадаптивним схемам. На цьому етапі роботи Віталіна та Аріана почали опрацьовувати адаптивні схеми, якими можна замінити дезадаптивні – ті, які було попередньо виявлено та зафіксовано.
• Впровадження в життя нового досвіду. Психологиня та клієнтка розробили план, як Аріані обійти ризики формування нових дезадаптивних схем у майбутньому.

Як наслідок – Аріана звільнилася від відчуття безпорадності, а пережитий у дитинстві досвід перестав формувати її сьогодення та майбутнє.

Інструменти та підходи схема-терапії дозволяють навіть в подібних складних випадках отримати глибокі довготривалі зміни, на відміну від більш поверхових та ситуативних підходів, що дають ситуативне полегшення.

У довготривалій перспективі досягнути бажаного результату не вдалося б. Тому схема-терапія буває доцільною там, де інші підходи є безсилими.

Дезадаптивні схеми з дорослого життя

Іноді буває, що дезадаптивні схеми можуть формуватися в дорослому віці – наприклад, у людини, яка багаторічно перебувала в токсичних стосунках. Розглянемо далі кейси, де буде висвітлено обидва сценарії.

Кейс*

Наступною клієнткою Віталіни стала Марина. Вона поскаржилася, що нещодавно вийшла з токсичних стосунків, однак вони не йдуть з її голови. Марина відчуває: самооцінка знизилася, додався депресивний стан, колишні мрії перестали надихати та мотивувати рухатися вперед. Жінка відзначила, що не впізнає себе.

Щоб зібрати достатньо діагностичного матеріалу, Віталіна попросила клієнтку розповісти про всі етапи токсичних стосунків. Виявилося, що вони зав’язувалися з людиною, яка не розкрила всю правду про своє минуле. Партнер приховав той факт, що раніше був залежним від психоактивних речовин. Саме у стосунках він зірвався.

Марина почала звинувачувати себе та намагатися врятувати партнера. Замість вдячності та бажання прийняти допомогу, вона чула лиш докори, що допомагає не так. Насправді за цими докорами ховалося перекладання відповідальності та небажання брати відповідальність за власні зміни. 

Марина виснажилася та втратила орієнтири в розумінні ситуації. Згодом вона зрозуміла, що партнер не має запиту на зміни та вийшла з токсичних стосунків. Через деякий час взаємини відновилися, а партнер переконував, що все зрозумів та більше не повторить помилок. Однак ситуація дуже скоро повторилася. Це переконало Марину, що змін не буде.

Читаючи популярну психологічну літературу про вихід з токсичних стосунків, Марина частково допомогла собі. Вона зрозуміла, що відбулося та звільнилася від стану емоційних гойдалок. Водночас жінка усвідомила: ці взаємини породили глибші проблеми, які потрібно вирішувати. Вони стосуються зміни її світосприйняття.

Віталіна підтвердила, що бачення Марини є обґрунтованим. Вона запропонувала пошукати дезадаптивні схеми, які лишили по собі стосунки з залежним партнером. Виявилося, що це «залежність і безпорадність», «самопожертва», «покинутість і нестабільність стосунків».

Далі Віталіна працювала у тій самій послідовності, що у згаданому кейсі з Аріаною. Вона запропонувала сформувати альтернативні схеми, які є адаптивними. Наступним етапом стало їх впровадження у життя та профілактика формування нових дезадаптивних схем.

*Описані приклади є вигаданими та ілюстративними. Вони використані, аби показати потенціал схема-терапії в роботі з поширеними запитами.

Незалежно від життєвого етапу, на якому формуються дезадаптивні схеми мислення та поведінки, сучасна психологія пропонує інструментарій для корекції проблеми. Напрямок схема-терапії в рамках третього покоління КПТ, є ефективним у запитах, де безсилі деякі інші підходи.

Якщо ви хочете опанувати базовий інструментарій схема-терапії та інших напрямків КПТ, курс з КПТ-консультування від UpPro School буде корисним для вас.

 👉Дізнатися подробиці про курс 

В курсі ви опануєте:

✔️ Техніки когнітивного переформулювання, поведінкові експерименти, викликання та перевірка думок

✔️ Навички застосування КПТ для лікування тривоги, депресії, ОКР, ПТСР та інших психічних розладів

✔️ Проведення КПТ в груповому форматі та роботу з сім’ями та парами

✔️ Інтеграцію КПТ з іншими психотерапевтичними підходами та методами

✔️ Та багато іншого!

Незалежно від початкового рівня, зможете опанувати один з найпопулярніших методів психотерапії, визнаний і прийнятий на ДЕРЖАВНОМУ рівні.

Поспішайте, кількість місць обмежена! 

Забронюйте своє місце та розпочніть шлях до нової професії зараз