Україна переживає різке зростання попиту на фахівців у сфері психологічної допомоги – психологів, психіатрів та інших спеціалістів «людина-людина». Це зумовлено накладенням кількох масштабних криз та соціальних змін. Повномасштабна війна, що триває з 2022 року, спричинила масову травматизацію населення та підвищила потребу у психологічній підтримці. 

Пандемія COVID-19 до цього додала довготривалий стрес і ізоляцію, погіршивши ментальний стан багатьох людей. Свою роль відіграють і соціально-економічні виклики – економічна нестабільність, безробіття та адаптація мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Водночас у суспільстві спостерігається загальна тенденція до підвищення уваги та меншої стигматизації щодо питань ментального здоров’я. 

У цьому аналітичному звіті розглянуто вплив названих факторів, а також стан ринку праці та освіти у сфері психології і представлено актуальні статистичні дані щодо звернень по психологічну допомогу.

Війна та її наслідки для психічного здоров’я населення

Повномасштабна війна в Україні спричинила безпрецедентний психологічний вплив на військових і цивільних, підвищивши потребу в кваліфікованій допомозі. Вплив війни на ментальне здоров’я є всеосяжним: бойові дії, обстріли, окупація, вимушене переселення та втрати близьких призвели до того, що майже кожен українець відчув психотравмуючі події (Тексти.org.ua). 

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ), психологічної підтримки внаслідок війни потребують від 9 до 15 мільйонів громадян (Work.ua). Дослідження прогнозують, що до 30–50% населення перебуває в стані дистресу, а поширеність важких психічних розладів може зрости на 50%, легких та середніх – на 50–100% (Презентація «Потреби населення у послугах сфери психічного здоров’я та кращі практики надання послуг у розвинених країнах») у зв’язку з травматичними подіями. 

Вже спостерігається значне збільшення кількості людей, які звертаються по допомогу: станом на початок листопада 2022 року до психологів і психіатрів звернулися понад 650 тисяч українців, тоді як у довоєнному 2019 році таких звернень було близько 302 тисяч. Тобто за перший рік великої війни кількість випадків звернень по психічну допомогу зросла більш ніж удвічі. 

Ці звернення стосуються передусім тривожних розладів – за спостереженнями спеціалістів, підвищена тривожність нині присутня майже у всіх пацієнтів (Тексти.org.ua).

Війна негативно позначилася на всіх вікових та соціальних групах. Під ударом опинилися як військові (із ризиком посттравматичного стресового розладу), так і цивільні у прифронтових зонах та тилу. 

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) переживають стрес від втрати дому та вимушеної адаптації до нового місця. За оцінками Міжнародної організації з міграції, станом на кінець 2023 року в Україні налічувалося близько 3,7 млн внутрішньо переміщених осіб (Ukraine Displacement Data: IDP Estimates) – кожен з них потребує соціально-психологічної підтримки під час облаштування на новому місці. 

Запити переселенців до психологів часто пов’язані з тривогою за рідних, які залишилися під загрозою, з конфліктами в місцях компактного проживання та з переживанням втрати колишнього життя. 

Діти і підлітки – ще одна вразлива категорія: вони переживають глибокий емоційний стрес через війну, що підвищило попит на дитячих психологів. Для молоді характерні страх перед майбутнім і екзистенційні питання, які почастішали після 2022 року (NV). 

Загалом війна торкнулася практично кожної родини, тож масовість психологічної травми є безпрецедентною: немає сім’ї, яка б не постраждала від воєнних дій (Укрінформ). 

Це пояснює, чому українці як в країні, так і за кордоном, дедалі частіше шукають професійну допомогу для подолання травматичних наслідків. До того ж багато українців за кордоном обирають консультації саме в українських психологів онлайн – аби зберегти мовний і культурний комфорт при спілкуванні (Рубрика).

Пандемія COVID-19 та її довгострокові ефекти

Пандемія COVID-19, яка передувала війні, створила додатковий складний фон для ментального здоров’я. Світова ізоляція, страх перед хворобою, втрати близьких і економічні труднощі спричинили помітне погіршення психологічного стану населення у 2020–2021 роках. 

За даними ВООЗ, лише в перший рік пандемії глобальна поширеність тривожних розладів і депресії зросла більш ніж на 25% (Вікіпедія). 

Україна не стала винятком: навіть ті, хто не хворів на COVID-19, відчули на собі негативні психологічні наслідки карантинів та локдаунів. Серед типових реакцій на пандемію фіксували неконтрольований страх, тривожність, розчарування, нудьгу та самотність (МОЗ України). Довгі періоди соціальної ізоляції під час карантину довели до зростання випадків депресії, безсоння, а також загострення проблем домашнього насильства. 

Особливо вразливими виявилися медичні працівники, що потерпали від вигорання – серед них фіксували навіть зростання суїцидальних думок через перенапруження (World Health Organization (WHO).

Хоча наприкінці 2021 – початку 2022 року суворі карантинні обмеження послабились, довгостроковий “ковідний” ефект на психіку продовжував відчуватися. Населення ввійшло у воєнний період уже виснаженим багатомісячним стресом пандемії. 

Багато хто втратив близьких через хворобу або пережив власну важку хворобу, що підвищило загальну тривожність. За оцінками МОЗ, в цілому 68% українців відчули погіршення свого ментального стану за останні роки (МОЗ) – на це вплинула як війна, так і пандемія. 

Пандемія також дала поштовх розвитку служб психологічної допомоги: в Україні почали працювати безкоштовні гарячі лінії підтримки (зокрема, лінія МОЗ 0-800-60-20-19, урядова лінія 1547, лінія Національної психологічної асоціації 0-800-100-102 тощо) для допомоги людям у кризі. 

Ці сервіси, започатковані під час COVID-19, стали особливо затребувані з початком війни, забезпечивши дистанційний доступ до психологів тим, хто цього потребує.

Соціально-економічні виклики

Війна та пандемія спричинили серйозні соціально-економічні потрясіння, які опосередковано впливають на ментальне здоров’я населення і посилюють попит на психологічну допомогу. 

Економіка України зазнала різкого спаду: багато підприємств закрилися або скоротили штат, інфляція зросла, доходи населення впали. 

Рівень безробіття в перший рік війни стрибнув до рекордних значень – за оцінками, протягом першого півріччя 2024 р. показник коливався від 20,9% до 13,1%, і навіть найнижче значення (13,1% у червні 2024) залишалося значно вищим довоєнних рівнів (Національний інститут стратегічних досліджень). 

Масова втрата роботи та фінансова нестабільність стали потужними стресорами для сотень тисяч сімей. За даними Світового банку, частка українців, що живуть за межею бідності, зросла з 5,5% до 24,1% протягом 2022 року, тобто понад 7 млн осіб опинилися в бідності (The World Bank). Таке різке зубожіння населення супроводжується зростанням тривоги, депресивних настроїв, відчаю та навіть суїцидальних ризиків у вразливих групах.

Окремий виклик – адаптація переселенців та біженців. Крім згаданих 3,7 млн внутрішньо переміщених, близько 5–6 млн українців знайшли прихисток за кордоном. Люди, які втратили домівки і звичне оточення, стикаються з почуттям невизначеності, соціальною ізоляцією, труднощами з працевлаштуванням на новому місці. 

Психологи відзначають у переселенців поширені скарги на почуття втрати контролю над життям, смуток за домом, провину перед тими, хто залишився, а також проблеми у стосунках (подекуди – розрив родинних зв’язків через різні погляди на війну) (Тексти.org.ua).

Адаптація потребує часу і ресурсів, тому у громадах постало завдання надавати цим людям комплексну психосоціальну підтримку. В багатьох містах відкриваються центри допомоги ВПО, де соціальні працівники і психологи допомагають переселенцям знизити рівень тривоги та знайти ресурси для інтеграції.

Соціально-економічні негаразди також вилилися у зростання сімейних конфліктів і випадків домашнього насильства, що побічно збільшує навантаження на психологічні служби та соціальні служби. 

Складна ситуація на ринку праці змусила багатьох людей змінювати професію чи емігрувати, що само по собі є стресовим чинником. Загалом, економічна і соціальна невизначеність воєнного часу підірвала базове почуття безпеки у населення. 

Це проявляється у масових зверненнях по допомогу зі скаргами на тривогу щодо майбутнього, безсоння, хронічний стрес та емоційне вигорання. 

Психологи зазначають, що близько 70% звернень останнім часом пов’язані саме з тривожними і депресивними станами та проблемами зі сном (NV), багато з яких провокуються соціально-економічними факторами. 

Таким чином, війна створила не лише фізичні, а й глибокі психосоціальні потрясіння, долання яких вимагає залучення великої кількості фахівців з психологічної та соціальної роботи.

Загальна тенденція підвищення уваги до психічного здоров’я

Останніми роками в українському суспільстві формується тренд на більш відкрите ставлення до питань ментального здоров’я та визнання важливості психологічної підтримки. Якщо раніше звернення до психолога часто вважалося чимось соромітним або «для слабких», то нині, під впливом пережитих колективних травм, ставлення змінюється. 

За результатами міжнародного дослідження, презентованого на Саміті перших леді та джентльменів у 2023 році, кожен другий українець почувається емоційно гірше, ніж три роки тому. Попри це, стигматизація зменшується: 86% опитаних погоджуються, що ті, хто пережив війна, можуть мати психічні проблеми, тобто суспільство визнає нормальність таких наслідків (Центр громадського здоров’я). 

Все більше людей усвідомлюють, що звернутися по допомогу – це не слабкість, а раціональний крок для збереження здоров’я. Особливо змінюється підхід у молоді: покоління 18–24 років вважає за необхідне підвищувати обізнаність про ментальне здоров’я, хоча й частіше відчуває збентеження перед візитом до фахівця (Центр громадського здоров’я). Активна інформаційна кампанія зі зняття бар’єрів триває і на державному рівні, і серед громадських ініціатив.

Значну роль у популяризації теми відіграла Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, ініційована першою леді Оленою Зеленською у 2022 році (Презентація «Потреби населення у послугах сфери психічного здоров’я та кращі практики надання послуг у розвинених країнах»). У її межах проводяться просвітницькі кампанії, тренінги з першої психологічної допомоги, створюються нові служби підтримки. 

Завдяки цій та іншим ініціативам тема ментального здоров’я стала часто обговорюватися у ЗМІ, на телебаченні, у соціальних мережах. Вже можна говорити про певний культурний зсув: українці дедалі більше усвідомлюють цінність психічного благополуччя нарівні з фізичним. 

Багато компаній запроваджують програми підтримки психологічного здоров’я співробітників. Так, кількість українських компаній, що впровадили корпоративні програми ментального здоров’я, зросла більш ніж на 50% з 2019 по 2024 рік. 

Особливо активно опікуються цим великі міжнародні компанії, ІТ-сектор та фінансова сфера – близько 60–70% компаній у цих галузях вже пропонують співробітникам психологічну підтримку (NV). 

Навіть попри економічні труднощі, бізнес розуміє, що допомога працівникам у подоланні стресу підвищує їхню продуктивність і лояльність, тому попит на wellbeing-програми не спадає (NV).

Одним із показників зменшення стигми є також готовність людей платити за психотерапевтичні послуги. 

Середня вартість приватної консультації психолога зросла з 2019 р. на 50–100%, але клієнтів менше не стало – навпаки, звернення почастішали. Зростання запиту помітне і за тематикою звернень: якщо до пандемії люди частіше говорили про вигорання чи особисті стосунки, то тепер на перший план вийшли запити щодо втрати близьких, страхів перед майбутнім, постійної тривоги. 

Психоедукація, навчання навичкам самодопомоги стають все більш популярними – як в організаціях, так і серед широкого загалу. Українці активніше читають літературу з психології, відвідують лекції та вебінари про те, як справлятися зі стресом. Отже, попит на знання і послуги у сфері ментального здоров’я формує довгострокову тенденцію, яка навряд чи зникне навіть після завершення війни – адже травматичний досвід потребуватиме опрацювання ще багато років.

В Україні поступово знижується стигма щодо звернень по психологічну допомогу, і все більше людей відвідують такі терапевтичні сесії. Зростання загальної обізнаності про ментальне здоров’я сприяє тому, що населення готове шукати підтримки у фахівців, не чекаючи критичного загострення проблем. 

Налагодження довірливого діалогу між клієнтом і терапевтом, як на фото, стає звичною практикою в сучасній Україні. Активна просвіта, доступність інформації та реальний запит, створений кризовими обставинами, формують нову культуру турботи про психіку.

Ринок праці та освітні програми у сфері психології та соціальної роботи

Підвищений попит на психологічну допомогу відбився і на ринку праці. Роботодавці відчули необхідність у фахівцях з ментального здоров’я, а багато спеціалістів прагнуть реалізуватися у цій сфері, розуміючи її суспільну значущість. 

За даними платформи Work.ua, станом на осінь 2023 року кількість вакансій для психологів в Україні зросла у 2,5 раза порівняно з довоєнним часом (лютий 2022). 

Попит на таких фахівців зараз дуже високий, і роботодавці активно шукають кадри для роботи в реабілітаційних центрах, лікарнях, школах, гуманітарних організаціях. Водночас конкуренція серед шукачів теж чимала: у середньому на одне робоче місце психолога претендує 17 кандидатів, що удвічі більше, ніж в середньому по ринку (Work.ua). 

Це свідчить про збільшення кількості людей з відповідною освітою або тих, хто бажає перекваліфікуватися у психологи чи соціальні працівники. 

Наразі на Work.ua налічувалося понад 230 відкритих вакансій психологів із зарплатнею від 6 до 34 тис. грн залежно від кваліфікації та форми зайнятості. Проте навіть такої кількості спеціалістів замало, щоб задовольнити потреби мільйонів українців, які переживають психологічні труднощі.

Існує структурний дефіцит кадрів у сфері ментального здоров’я, що склався історично. За оцінками експертів, в Україні працює лише близько 1 психолога на 100 тисяч населення (New Lines Institute) (йдеться про клінічних психологів у системі охорони здоров’я), тоді як у європейських країнах цей показник становить десятки фахівців на 100 тис. 

Наслідки радянської системи, де психологічна допомога не розвивалася, відчуваються досі – бракує як лікарів-психіатрів, так і клінічних психологів, психотерапевтів, соціальних працівників. Багато спеціалістів виїхали за кордон або перейшли в інші сфери. До того ж, сучасні виклики потребують нових компетенцій: з’явився запит на військових психологів, на терапевтів, що спеціалізуються на ПТСР, кризових консультантів. 

Отже, постала потреба нарощувати освітні програми для підготовки кадрів. Українські університети та інститути вже реагують – відкривають нові спеціалізації (психологічна реабілітація, консультативна психологія тощо), збільшують набір студентів на психологічні факультети. 

Існують також численні курси підвищення кваліфікації для вже практикуючих психологів, де їх навчають методикам роботи з військовою травмою, переживаннями втрати, кризовими станами. 

За експертними оцінками, зростає важливість саме вузької спеціалізації: окремо – робота з військовими та ветеранами, окремо – з дітьми війни, з сім’ями переселенців тощо (NV).

Державні інституції теж роблять кроки для посилення кадрового потенціалу. В межах згаданої програми першої леді у 2023 році сімейні лікарі пройшли навчання з надання базової психологічної допомоги пацієнтам. 

На 2025 рік заплановано розбудову мережі Центрів психічного здоров’я у кластерних лікарнях по всій країні, де працюватимуть мультидисциплінарні команди (психіатри, психологи, психотерапевти, соціальні працівники). 

МОЗ заявляє про контрактування вже 95 таких центрів станом на початок 2024 року і планує збільшити їхню кількість до 200.

Це відкриває сотні нових робочих місць у сфері «людина-людина» і водночас покращує доступність послуг. Інвестиції у підготовку фахівців – від курсів для соцпрацівників до магістерських програм з психології – зараз як ніколи актуальні. 

Можна очікувати, що протягом наступних років кількість практикуючих психологів та соціальних працівників буде зростати, але враховуючи масштаб попиту, Україні потрібно не менше десятків тисяч додаткових спеціалістів, аби закрити існуючий розрив між потребою населення та можливостями системи.

Статистика звернень по психологічну та психіатричну допомогу

Офіційна статистика підтверджує вибухове зростання кількості звернень громадян по допомогу до психологів і психіатрів за останні кілька років. Нижче наведено ключові показники, що ілюструють динаміку:

Як видно з таблиці, ще до пандемії та війни потреба у фахівцях психічного здоров’я була значною (близько 0,3 млн звернень за рік). Однак воєнні події різко підняли ці показники – у 2022 році кількість людей, що потребували психологічної або психіатричної допомоги, сягнула 650 тисяч (Тексти.org.ua), тобто більш ніж удвічі перевищила довоєнний рівень. 

Інтеграція послуг психосоціальної підтримки на первинному рівні (через сімейних лікарів) призвела до того, що у 2024 році понад пів мільйона пацієнтів отримали допомогу психологічного характеру в амбулаторіях – у 4 рази більше, ніж у 2023 році (МОЗ України).

Дані за 9 місяців 2024 р. показують, що 353 049 пацієнтів звернулися зі скаргами на психічне здоров’я до лікарів первинки, що більше ніж утричі перевищує минулорічні показники за аналогічний період (NV). Це підтверджує: тенденція до зростання попиту не сповільнюється, а навіть прискорюється.

Варто врахувати, що офіційна статистика відбиває лише частину реальної картини, адже багато людей звертаються за підтримкою неформально (до волонтерів-психологів, на анонімні гарячі лінії, у групи самодопомоги) або все ще залишаються без допомоги через брак доступу чи стигму. 

Тому мільйони українців із психологічними травмами потенційно складають прихований попит, який може проявитися з часом. ВООЗ прогнозує, що навіть після завершення бойових дій звернення триватимуть і їхній пік може припасти на повоєнний період, коли люди відчують себе в безпеці і зможуть повною мірою зайнятися ментальним відновленням. 

Наразі ж система охорони здоров’я та недержавні організації намагаються нарощувати можливості, щоб охопити всіх, хто потребує підтримки вже зараз.

Висновок: попит зростає — хто його задовольнить?

В Україні формується нова культура турботи про ментальне здоров’я. Суспільство вже не просто визнає цінність психологічної підтримки — воно гостро її потребує. 

Війна, пандемія, економічна нестабільність, втрата — усе це створило безпрецедентний запит на фахівців “людина-людина”. Але одного лише запиту недостатньо. Потрібні ті, хто готовий відповісти на нього професійно, глибоко, відповідально.

Саме тому післядипломна освіта у сфері психології стає питанням національної ваги. І саме тут на себе бере роль UpPro School — провайдер якісних, сучасних і практикоорієнтованих курсів для психологів, психотерапевтів, консультантів.

🎓 У той час як система відчуває кадровий дефіцит,

🎓 а ринок праці потребує вузьких спеціалістів — від військових психологів до дитячих терапевтів,

🎓 а люди щодня приходять із болем, який не можна залишити без відповіді —

UpPro School готує тих, хто здатен допомогти.

Хто володіє не лише знаннями, а й емпатією, методиками, досвідом.

💡 Навчання у цій школі — це не просто крок у професії.

Це відповідь на виклик часу. Це участь у відновленні країни — через роботу з людською душею, травмою, болем і надією.

І якщо раніше психологів було замало — то завдяки таким ініціативам, як UpPro School, ми створюємо нову генерацію тих, хто зцілює Україну зсередини.