Гіпноз та гіпнотерапія
Гіпноз у терапії та психології: як він діє, чим корисний і які переваги гіпнотерапії доведені дослідженнями. Дізнайтесь більше у цій категорії.
Синдром самозванця (Impostor Syndrome) – це психологічний стан, при якому людина, незважаючи на досягнення, успіхи та компетенцію у певній галузі, вважає себе невдахою та нездатною. Він відчуває, що його успіхи зумовлені везінням, помилково пов’язує їх із зовнішніми обставинами чи помилками у системі оцінки.
Синдром самозванця може вплинути на самопочуття та продуктивність людини у роботі чи навчанні, а також на міжособистісні стосунки.
Цей синдром зустрічається у людей різних професій та рівнів компетенції. Часто успішні, видатні особи також можуть страждати від синдрому самозванця, незважаючи на зовнішні ознаки успіху.
Люди, які мають синдром самозванця, можуть страждати від підвищеного рівня тривоги і стресу, а також можуть уникати можливостей для розвитку через страх неуспіху або критики.
Лікування синдрому самозванця може включати психотерапію, когнітивно-поведінкові техніки та роботу над зміцненням самооцінки. Важливо пам’ятати, що визнання та усвідомлення існування цього синдрому може бути першим кроком для його подолання.
1979 рік. Пауліна Кленс і Сьюзан Аймс опублікували статтю «Феномен самозванця серед високодосяжних жінок», в якій вперше з’явився термін «синдром самозванця». Вони вивчали жінок, які досягли об’єктивного успіху у кар’єрі, але все одно відчували себе ошуканцями. Згідно з Кленсом і Аймсом, «синдром самозванця» — це «внутрішній досвід інтелектуальної фальшивості» у людей, не здатних перетравити свій успіх. Вони дійшли висновку, що «синдром» має шість характеристик (докладніше про них — у наступному розділі):
1985 рік. Харві та Кац визначили «синдром самозванця» як «психологічний патерн, що корениться в сильному і прихованому відчутті себе як шахрая, коли необхідно чогось досягти». На їхню думку, у «синдрому самозванця» має бути три ознаки:
1991 рік. Колігіан і Стернберг запропонували термін «сприймане шахрайство», щоб уникнути плутанини між «синдромом самозванця» та банальним шахрайством. Вони вважали «синдром самозванця» не емоційним розладом, а комбінацією когнітивних та афективних елементів, тобто фіксованим патерном мислення.
2005 рік. Кетс де Фріс вивчав феномен обману і включив до нього «синдром самозванця». Він вважав обман соціальною нормою — адже ми маємо приховувати свої слабкості та триматись у рамках загальноприйнятих стандартів поведінки. На думку Кетса де Фріса, вихід за ці рамки породжує дві крайності: неетичний обман (банальне шахрайство) та невротичний обман (тобто «синдром самозванця»). Розглянемо, що він розумів під нормою та крайнощами.
Усі визначення вчених сходяться в одному: «синдром самозванця» — це суб’єктивний психологічний досвід людини, яка боїться викриття та впевнена, що є ошуканцем.
Стратегії боротьби з «синдромом самозванця»
Позбутися яскравих проявів «синдрому самозванця» можна двома шляхами: за допомогою якісного зворотного зв’язку, психолога чи самостійно.
Зворотній зв’язок. Незважаючи на стійку картину світу «самозванців», розвиток «синдрому» дуже залежить від якості зворотного зв’язку. Коли є сильний підтримуючий і реалістичний зворотний зв’язок, у людини поступово формується адекватне уявлення про себе.
Психолог. Звернутися до психолога і разом із ним зрозуміти, чому сформувався «синдром» і що з ним робити — добрий метод. Разом із фахівцем можна пройти шлях від сьогодення до минулого та відповісти на важливі питання:
Потім можна піти у минуле і зрозуміти, як і коли сформувався «синдром самозванця»:
Синдром самозванця – це психологічний феномен, при якому людина сумнівається у своїх силах і почувається «шахраєм», незважаючи на докази своїх досягнень та компетентності. Це явище може торкнутися багатьох — навіть тих, хто успішний у своїй галузі.
Щоб подолати або послабити синдром самозванця, потрібно визнати свою недосконалість (адже ніхто не ідеальний) і не знецінювати досягнення, які вже є. Можна звернутися за професійною допомогою до психолога, щоб він допоміг розпізнати прояви негативного мислення та пошукати їхнє джерело.