Пережиття травматичної події — одне із найскладніших випробувань. З такою проблемою стикається чи не кожна людина. Негативні події незмінно залишають глибокий відбиток на психіці. Відновлення часто вимагає кваліфікованої психотерапевтичної підтримки. 

Важливо розуміти, що зцілення від травми – це не миттєвий стрибок до повного одужання, а радше послідовний, хоча й не завжди лінійний, процес. Сьогодні ми детальніше розглянемо три фундаментальні етапи, які структурують терапію травми, допомагаючи як фахівцям,

Перша стадія травматерапії: повернення контролю та відчуття безпеки

Перший і критично важливий етап у процесі відновлення після пережитої травми — стабілізація стану людини і відчуття безпеки. Травматичний досвід часто призводить до цілого спектру дестабілізуючих симптомів: від підвищеної тривожності та нав’язливих думок до порушень сну та складнощів з концентрацією уваги. 

На цьому етапі першочерговим завданням терапевта є допомогти клієнту знову відчути контроль над своїм життям та відновити базову стабільність.

Ключові аспекти першої стадії стабілізації та безпеки:

1. Детальне навчання техніки самозаспокоєння.  На цьому етапі надаються прості вправи, спрямовані на зниження фізіологічного та емоційного збудження: 

• дихальні техніки (діафрагмальне дихання, квадратне дихання); усвідомлення тілесних відчуттів (сканування тіла, заземлення через відчуття опори); 
• медитація, яка допомагає  повернути увагу в теперішній момент. 

Важливо не лише навчити цим технікам, але й допомогти інтегрувати їх у повсякденне життя як інструменти для саморегуляції в моменти стресу.

2. Нерегулярний сон, незбалансоване харчування можуть посилювати симптоми травми. Особлива увага приділяється налагодженню стабільного графіку сну та пробудження, регулярному та здоровому харчуванню, помірній фізичній активності. 

Ці рутинні дії сприяють нормалізації біологічних ритмів організму та створюють відчуття передбачуваності, що є важливим для відновлення почуття контролю.

3. Свідоме формування безпечного фізичного та емоційного простору  передбачає створення вдома та на робочому місці атмосфери спокою та захищеності. Терапевт може допомогти:

• ідентифікувати тригери;
• розробити стратегії їх уникнення;
• поступово знешкодити.

Потрібно працювати над створенням емоційно безпечних стосунків з близькими, де людина відчуває підтримку та розуміння.

4. Ізоляція може погіршити наслідки травми. Заохочення до спілкування з людьми, залучення до груп підтримки — важливий аспект цього етапу. Підтримка близьких та розуміння з боку інших можуть значно зменшити відчуття самотності та сприяти емоційному відновленню.
   
5. Навчання конструктивних способів реагування на складні емоції, думки та тілесні відчуття, пов’язані з травмою. Це може бути:

• ведення щоденника;
• творчість (малювання, письмо);
• заняття хобі, які приносять задоволення та допомагають відволіктися від негативних переживань. 

Важливо допомогти знайти власні ефективні способи справляння зі стресом, які будуть для нього прийнятними та стійкими.

Перша стадія стабілізації та безпеки є тим фундаментом, на якому будується весь подальший процес травматерапії. Без досягнення відносного емоційного та фізичного балансу на наступних етапах буде значно ускладнене.  

Інвестиція часу та зусиль у створення стабільності та безпеки — необхідна умова для успішного зцілення.

Друга стадія травматерапії: обережне дослідження та інтеграція травматичного досвіду

Після того, як на першій стадії досягнуто відносної стабільності та відновлено відчуття базової безпеки, настає відповідальний етап безпосереднього опрацювання травматичних спогадів. 

Ця фаза передбачає делікатне та поступове занурення у пережитий досвід під пильним керівництвом терапевта. Метою є не стирання пам’яті про травму, а її переосмислення, інтеграція та зменшення її деструктивного впливу на сьогодення клієнта.

Основні підходи та завдання другої стадії:

Виважене застосування спеціалізованих терапевтичних методів. На цьому етапі терапевт використовує різноманітні доказові підходи, адаптовані до індивідуальних потреб та травматичного досвіду особистості.

1. EMDR (десенсибілізація та репроцесуалізація рухами очей) сприяє переробці травматичних спогадів шляхом стимуляції обох півкуль мозку, що допомагає зменшити емоційну інтенсивність та когнітивні спотворення, пов’язані з травмою.
2. Наративна терапія допомагає клієнту створити зв’язану та осмислену розповідь про травматичну подію, відокремлюючи себе від травми. Це дозволяє відновити почуття авторства власного життя.
3. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) фокусується на ідентифікації та зміні поведінкових патернів, які виникли внаслідок травми. Людина навчається розпізнавати тригери, керувати реакціями та формувати більш реалістичні переконання.
4. Соматичне переживання (Somatic Experiencing) акцентує увагу на тілесних відчуттях, пов’язаних з травмою, та допомагає звільнити “застряглу” в тілі енергію, сприяючи таким чином емоційному зціленню.
5. Залежно від ситуації, можуть застосовуватися й інші підходи, такі як терапія мистецтвом, терапія прийняття та відповідальності (ACT) тощо.
6. Сприяння формуванню цілісної та осмисленої розповіді про подію. Терапевт допомагає послідовно відтворити події травми, але не в хаотичному порядку переживань, а у вигляді зв’язної історії. Це дозволяє інтегрувати фрагментовані спогади, зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки та надати власному досвіду сенсу. 
7. Створення безпечного простору для проживання та вираження емоцій.  Завдання терапевта — створити атмосферу довіри та прийняття, допомогти розуміти свої емоції та вираження. 

Травматичний досвід часто призводить до формування негативних переконань про себе, інших та світ (“Я нікчемний”, “Світ небезпечний”, “Нікому не можна довіряти”). Терапевт допомагає ідентифікувати ці думки, дослідити їхню обґрунтованість, замінити їх на реалістичні та адаптивні. Ключовий принцип — повага до темпу людини, готовності дослідження травматичного досвіду. 

Третя стадія травматерапії: реінтеграція в життя та особистісне зростання

Завершальна фаза травматерапії знаменує собою повернення людини до повноцінного життя, з урахуванням пережитого досвіду та набутих у процесі терапії знань і навичок. 

Мета цієї стадії — не забути травму, а інтегрувати її як частину особистої історії. Людина вчиться жити далі, використовуючи нові сили та розуміння себе.

Основні завдання та напрямки третьої стадії реінтеграції та відновлення:

1. Активне зміцнення життєстійкості зміщується на розвиток здатності ефективно справлятися з майбутніми стресами та труднощами. Людина застосовує вже відомі техніки саморегуляції та копінг-стратегії.  Терапія спрямовується на розвиток навичок вирішення проблем, підвищення самооцінки, формування оптимістичного погляду на майбутнє.
   
2. Травматичний досвід часто негативно впливає на міжособистісні стосунки, призводячи до ізоляції, недовіри або формування нездорових патернів взаємодії. На третій стадії особлива увага приділяється відновленню втрачених зв’язків, налагодженню нових, здорових та підтримуючих стосунків. Важливо допомогти відчути себе частиною соціальної спільноти, отримувати необхідну емоційну підтримку.
   
3. Чітке визначення нових особистих цілей та цінностей. Терапевт допомагає дослідити свої глибинні цінності, визначити нові цілі, які відповідають його справжнім потребам та прагненням, і розробити конкретні плани для їх досягнення. Це сприяє відновленню відчуття сенсу життя та напрямку руху вперед.
   
4. Глибока інтеграція травматичного досвіду в особисту історію передбачає прийняття травми як невід’ємної частини свого минулого, без спроб її заперечити чи повністю витіснити. Інтеграція означає вміння розповідати свою історію без надмірного емоційного збудження, розуміючи її вплив на сьогодення, але не дозволяючи їй визначати майбутнє.
   
5. Пошук сенсу та сприяння особистісному зростанню (посттравматичне зростання). Фокус робиться на знаходження сенсу в пережитому досвіді та використанні його для подальшого особистісного розвитку.

Третя стадія реінтеграції та відновлення не є фінальною точкою, а скоріше переходом до нового етапу життя, в якому травматичний досвід займає своє належне місце, не затьмарюючи сьогодення та не обмежуючи майбутнє. 

Людина вчиться жити, не будучи заручником минулого, використовуючи набуті знання та навички для побудови більш осмисленого, стійкого та радісного життя. Терапевтична підтримка на цьому етапі може бути спрямована на закріплення досягнутих результатів, профілактику рецидивів та подальше особистісне зростання.

Наша психіка має складну систему захисних механізмів, які спрацьовують для уникнення нестерпного болю. У випадку травми ці механізми (наприклад, заперечення, уникнення, дисоціація) можуть несвідомо перешкоджати повноцінному опрацюванню травматичного досвіду. Роль терапевта у допомозі м’яко та безпечно розпізнати ці захисти та поступово знизити їхній вплив, відкриваючи шлях до глибинного зцілення.

Підтримка кваліфікованого фахівця, який може знайти емпатію, розуміння та конструктивний зворотний зв’язок, є надзвичайно важливою для підтримки мотивації та просування вперед.

Звернення за професійною допомогою в процесі зцілення травми — це не ознака слабкості, а навпаки, свідчення сили та відповідальності за власне благополуччя. 

Досвідчений терапевт може стати надійним провідником на цьому складному, але важливому шляху до відновлення якості життя та повернення до повноцінного існування. 

Якщо ви — той, хто прагне бути такою опорою для інших, варто мати не лише емпатію, а й глибокі, структуровані знання.

Працювати з травмою — це більше, ніж слухати. Це вміти стабілізувати, розпізнати дисоціацію, не допустити ретравматизації та провести клієнта через складні етапи відновлення.

Щоб підтримувати інших професійно, етично й без виснаження — запрошуємо вас на курс: 🎓 «Основи травмотерапії з оглядом підходу десенсибілізації та репроцесінгу за допомогою рухів очей (відомий як EMDR)»

Ця програма:

✅ допоможе вам впевнено працювати з наслідками ПТСР, КПТСР, вторинної травматизації;

✅ навчить фазовій структурі EMDR та стабілізаційним протоколам для кризових станів;

✅ розкриє способи інтеграції доказових підходів (КПТ, ACT, EMDR) у вашу практику;

✅ надасть інструменти для самозбереження фахівця — щоб підтримка інших не виснажувала вас.

>>>Дізнатися деталі про програму