Мабуть, у часи повномасштабного російського вторгнення саме тема ПТСР стала однією з найбільш обговорюваних у спектрі ментальних проблем, з якими стикається населення.

Разом з тим, масовість інформації про ПТСР породила певну проблему – не завжди матеріали з популярної психології містять достовірну інформацію на цю тему. Тож, поряд з науково обґрунтованими даними шириться багато міфів.

Пропонуємо вашій увазі ознайомитися з ключовими такими міфами та їх спростуванням. А також розглянемо те, яким чином відбувається робота з ПТСР у напрямку КПТ.

Міфи про ПТСР

Переважна більшість міфів, які витають довкола цієї теми, стосуються статистики та перспектив психокорекції. Отже:

Міф 1: Усі люди, які пережили війну, мають або матимуть ПТСР

Як свідчать численні статистичні дані, насправді приблизно у 80% випадків після контакту з психотравмувальною подією чи подіями ПТСР не розвивається. Серед військових відсоток людей з ПТСР справді є вищим, з огляду на об’єктивні щоденні ризики для життя та здоров’я. Однак це теж абсолютно не означає поширеної тези «всі військові мають ПТСР».

Міф 2: Компетентний психолог може самостійно коригувати ПТСР

Психолог та психотерапевт може надавати допомогу клієнту з ПТСР, однак спочатку цей діагноз має поставити лікар психіатр. Тож якщо психолог має відповідну підозру, спочатку він має скерувати свого клієнта до психіатра для встановлення діагнозу, а лише після цього може добирати відповідний інструментарій для колекційної роботи. Цілком імовірним є те, що лікар призначить фармакологічну терапію, яку рекомендуватиме поєднувати з психологічним супроводом.

Міф 3: Людина з ПТСР не зможе повернутися до звичного життя

Така теза пов’язана з тим, що людина з подібним травматичним досвідом час від часу може мати флешбеки – болісні спогади, які занурюють її в контекст психотравмувальної події. Однак якість життя з ПТСР насправді залежить від того, чи отримала така людина професійну психологічну допомогу та чи навчили її технікам емоційної саморегуляції.

Міф 4: Після будь-якої психотравми у людини є високий ризик мати ПТСР

Цей міф є дещо схожий з першим, однак тут йдеться про те, що характер психотравмувальної події чи подій нібито не має сенсу для розвитку ПТСР. Насправді ж це не так. Саме обставини, які напряму загрожують життю, здоров’ю та цілісності людини або її близьких, є ключовими у розвитку ПТСР. Такі обставини у значно більшій кількості випадків ведуть до цього розладу, аніж інші психотравмувальні події.

Які симптоми є характерними для клієнтів ПТСР

Людина з ПТСР перебуває у постійних переживаннях. Для неї є характерними:

• Поведінковий патерн уникання. Такий клієнт схильний уникати усього того, що може нагадати йому про пережиту психологічну травму – місць, розмов, емоцій тощо.
• Надмірна настороженість. Приміром, навіть опинившись в умовах мирного життя, людина, яка була раніше у бойових діях, може тримати під подушкою засоби самозахисту, коли спить.
• Відчуття психоемоційної ізоляції. Клієнт з ПТСР може скаржитися психологу на те, що його не розуміють довколишні. Пережитий травматичний досвід веде до того, що людина почувається з ним самотньою.

• Нав’язливі спогади. Навіть не маючи бажання згадувати психотравмувальну подію, людина може зіткнутися з тим, що такі спогади не дають їй спокою.
• Тривожно-фобічні стани. Це може бути як очікування реальної небезпеки, так і посилена пильність щодо малоймовірних подій.
• Порушення пам’яті. Деякі спогади витісняються психікою, коли спрацьовують її захисні механізми.
• Розлади сну. Уся вищеперелічена симптоматика веде до того, що режим дня порушується. Виникають проблеми зі сном.
• Розвиток залежностей. Коли людина з ПТСР не отримує належної психологічної допомоги, вона може, приміром, почати систематично вживати спиртне, щоб забути свої непрості спогади.

Варто також відзначити, що гострий стресовий розлад (ГСР) часто також плутають з ПТСР. А без коректної діагностики людина не отримає належної корекції. Саме тому фахівець, який працює з ПТСР, має бути дуже компетентним.

Допомога клієнту з ПТСР: кейс*

Давайте розглянемо те, як допомагатиме клієнту з ПТСР психотерапевт, який працює у методі КПТ. Отже:

До психотерапевта Івана звернулася клієнтка Марина, котра протягом кількох місяців мешкала у прифронтовому місті, яке, урешті, окупував ворог. Окрім депресивного стану і втрати сенсів, Марина помічає у себе ознаки, які Іван діагностував як симптоми ПТСР. Також у неї є нав’язливі думки щодо потенційного повторення психотравми, з якими вона намагається впоратися повторюваною поведінкою, спрямованою на зменшення дистресу. 

Іван побачив ознаки коморбідного ПТСР. Йдеться про стани, коли клієнт має ознаки симптоми кількох розладів, де один може бути первинним, а інші – наслідком. Так, у повторюваній поведінці Марини є ознаки ОКР, який має травматичний анамнез.

Алгоритм дій Івана у цій ситуації буде наступним:

• скерувати Марину до психіатра для встановлення/підтвердження діагнозу;
• здійснити психоедукацію, пояснивши Марині те, як доказова психотерапія бачить її стан;
• навчити технікам стабілізації, допомагаючи працювати з флешбеками;
• скласти план подальшого відновлення життя, активуючи внутрішні ресурси та працюючи над зміцненням резильєнтності;
• приділити увагу роботі з симптоматикою ОКР, яка посилює прояви ПТСР та стимулювати Марину до більш конструктивної альтернативи тим виснажливим повторюваним діям, які вона робить, тікаючи від своєї тривоги;
• сприяти профілактиці рецидивів.

Важливо розуміти, що саме нормалізація стану та запобігання інвалідизації клієнта є однією з важливих складових якісної терапії. Саме тому фахівці здебільшого використовують термінологію «працюємо з ПТСР», а не «лікуємо ПТСР».

*Описана історія є вигаданою та використана у якості ілюстративного матеріалу з метою показати потенціал КПТ в кейсах терапії депресії, зумовленої негативними досвідами або психологічними травмами дитинства.

Якщо ви шукаєте якісні курси підвищення кваліфікації у напрямку КПТ, де можна дізнатися більше про інструментарій для роботи з ПТСР, курс з КПТ-консультування від UpPro School стане відмінним рішенням.

Корисні джерела:

1. Роман Долинський «Коморбідність посттравматичного стресового та обсесивно-компульсивного розладів». Журнал НейроNEWS. 5(116) 2020

2. PTSD History and Overview Friedman MJ / US Department of Veterans Affairs, 2016. Publisher Full Text

3. Posttraumatic stress disorder in the National Comorbidity Survey R.C. Kessler, A. Sonnega, E. Bromet, M. Hughes, C.B. Nelson |//Archives of General Psychiatry. — 1995. —V. 52 (12). — Р. 1048-1060.

4. Post-traumatic stress disorder National Institute for Health and Clinical Excellence. — London : Royal College of Psychiatrists and The British Psychological Society, 2005.