Запити клієнтів, пов’язані з проживанням втрати та горя, є непростими для психолога. У деяких ситуаціях втрати можуть мати потенційно відновний характер – якщо, приміром, йдеться про те, що людина жила в одному місці, винаймала житло та мала роботу, однак повномасштабна війна змусила її до переїзду в інший кінець країни. А є невідновні втрати, якщо йдеться про смерть рідних та близьких, зруйноване родинне обійстя.

Не менш поширеними у роботі психологів є запити, пов’язані з втратою сенсів. Тут йдеться про екзистенцій ну кризу. Приміром, людина мешкала у своєму рідному місті, будувала там громадську діяльність та мала довгострокові плани поєднати життя саме з малою батьківщиною, невпинно покращуючи її добробут. 

А воєнні дії та окупація змусили змінити не лише місце проживання, а й коригувати довгострокові плани. З одного боку, такий клієнт не втратив рідних людей, його горювання не пов’язане з темою смертю. 

Однак його сенс життя був пов’язаний саме з тим, щоб жити у місті, де жило кілька поколінь його рідних та реалізовувати свої таланти саме на благо цього міста. Тож у людини в такій ситуації відбувається втрата життєвої перспективи, яку вона теж має потребу прогорювати.

Загалом, варто розуміти причинно-наслідковий зв’язок між втратою та горюванням, оскільки горювання є саме похідним від втрати. Це її природний наслідок. І якщо перед самим фактом втрати психолог та клієнт часто є безсилими (коли йдеться про незворотні втрати), то полегшити процес горювання фахівець може. Саме на це і спрямована його робота у таких запитах.

Депресія, пов’язана з втратою

Як свідчать статистичні дані, понад половина депресій пов’язані саме з темою втрати та супутнім горюванням. Причинами можуть бути:

• Смерть близької людини. На сьогодні це, на жаль, доволі поширена проблематика, пов’язана з реаліями повномасштабної війни.
• Розлучення. Розірвання шлюбу завжди мали масовий характер, однак війна посилила ці проблеми, коли деякі сім’ї почали жити на різні міста, а іноді – й різні країни. Там, де люди переживали кризу сімейного життя, війна в багатьох випадках ще більш посилила непримиренні протиріччя між ними.
• Втрата роботи, фінансової стабільності. Значна частина людей втратила добробут, бізнес та бачення того, як відновити власні джерела доходів у нових умовах, до яких так важко адаптуватися.
• Втрата домашньої тварини. Така подія може бути як пов’язана з війною, так і не пов’язана з нею, якщо, приміром, тварина була вже немолодою. Однак в умовах постійного стресу і небезпеки ця втрата може переживатися ще більш посилено, ніж в будь-який інший момент.

• Втрата ідентичності або частини ідентичності. Приміром, дружина підприємця уже третій рік поспіль вимушено є дружиною військового. Або ж – ідентичність дружини змінилася на ідентичність удови. Також болісною може бути ситуація, коли, приміром, батьки людини проживають в рф та підтримують повномасштабну війну, а донька чи син в Україні не може далі спілкуватися з ними, з огляду на їхній вибір.
• Втрата відчуття перспективи. Вище ми вже згадували про це в одному з наведених прикладів.

В усіх цих випадках може мати місце реактивна депресія – тобто, депресія як реакція на ті чи інші психотравмувальні події. Тож коли КПТ-фахівець працює з такими запитами, для нього значимо провести діагностику для визначення того, чи має клієнт депресію, і, якщо так – зрозуміти, яким є ступінь її інтенсивності. Наприклад, для цього можуть бути використані такі 3 основні методики, як:

• Бекова шкала депресії (BDI), аби оцінити її тяжкість;
• Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS), щоб зрозуміти рівень тривоги;
• Шкала депресії Гамільтона (HAM-D), щоб оцінити депресивні стани через інтерв’ю з клієнтом.

Отримана завдяки цим методикам інформація дасть можливість краще зрозуміти стан клієнта, аби, базуючись на цій інформації, найкраще підібрати стратегію корекції.

Визначення інтенсивності, тривалості та характеру горювання

За цими показниками горювання може бути нормальним (або адаптивним), ускладненим, хронічним, пригніченим, травматичним, невидимим. Приміром, розглянемо приклад останнього з цих видів горювання. Удови, які втратили чоловіків на війні, часто отримують докори суспільства, якщо вони намагаються продовжувати життя та підтримувати себе психологічно. Промовистими прикладами стають численні коментарі у соціальних мережах, коли людині докоряють за те, що вона надто гарно виглядає, а відтак – напевно, не кохала чоловіка, якого втратила. Це може ще більш посилити психотравму, ставши причиною ретравматизації – повторного психологічного травмування.

Дійсно, люди, які не знайомі з життям конкретної жінки можуть вважати, що вона «надто добре виглядає», коли, до прикладу, виставляє світлини з фотосесії якогось проекту, покликаного підтримати дружин полеглих Героїв. Однак її реальне інтенсивне внутрішнє горювання залишається для суспільства невидимим.

Або ж – розглянемо приклад пригніченого горювання. Він є можливим тоді, коли в людини немає можливості пережити горювання у повній мірі, оскільки для цього бракує внутрішніх ресурсів, а великий спектр обов’язків додатково тому не сприяє.

Стадії горювання

Якщо говорити про стадії горювання за Кюблер-Росс, то це:

• заперечення;
• гнів;
• торг;
• депресія;
• прийняття.

Побутує хибна думка, що кожна людина, яка горює, проживає ці стадії послідовно та рівномірно. Однак це далеко не завжди так. На одному з етапів може відбутися «застрягання». 

Приміром, це стосується випадків, коли у матері загинув син військовослужбовець, це бачили численні свідки, однак не змогли забрати тіло з поля бою. Хапаючись за примарну надію, людина може тривалий час перебувати саме на етапі заперечення, що заважатиме природному проживанню горя та психологічному зціленню.

Горювання та посттравматичний ріст

Однією з ознак того, що людина вже пережила етап горювання, є посттравматичний ріст. Це особистісне зростання, яке настає у людини як результат низки її свідомих виборів в контексті того, щоб стати сильнішою після пережитого горя. 

Приміром, донька загиблого від обстрілу підприємця через якийсь час продовжує його справу. Або ж – мама військового, який у шкільні роки любив шахи, започатковує у школі, де він навчався, іменний шаховий турнір.

Завданнями КПТ-фахівця у роботі з запитами горювання буде:

• провести належну і достовірну діагностику стану клієнта;
• здійснити психоедукацію, надавши людині усю необхідну інформацію, щоб вона більш впевнено почувалася у кризові моменти;
• навчити навичкам емоційної саморегуляції і самодопомоги, щоб клієнт не лякався тих станів, з якими на етапі горювання він стикається уперше;
• допомогти сформувати конструктивні переконання та знайти нові сенси, аби вийти на посттравматичне зростання.

Звісно, КПТ-фахівець не змінить самого факту втрати, особливо – якщо вона є незворотною. Однак він може допомогти своєму клієнту навчитися жити з втратою, досягаючи при цьому максимально можливої у складних умовах якості життя.

До слова, на курсі з КПТ-консультування від UpPro School велика увага приділяється саме роботі з запитами горювання. Тож якщо ви хочете поглибити свої знання в цій темі, ви можете до нього долучитися.

Це оптимальна можливість для тих, хто хоче спробувати себе у цьому напрямку.
👉Дізнатися подробиці про курс 

В курсі ви опануєте:

✔️ Техніки когнітивного переформулювання, поведінкові експерименти, викликання та перевірка думок

✔️ Навички застосування КПТ для лікування тривоги, депресії, ОКР, ПТСР та інших психічних розладів

✔️ Проведення КПТ в груповому форматі та роботу з сім’ями та парами

✔️ Інтеграцію КПТ з іншими психотерапевтичними підходами та методами

✔️ Та багато іншого!

Незалежно від початкового рівня, зможете опанувати один з найпопулярніших методів психотерапії, визнаний і прийнятий на ДЕРЖАВНОМУ рівні.

Поспішайте, кількість місць обмежена! Забронюйте своє місце та розпочніть шлях до нової професії вже у квітні!

Корисні джерела:

1. Beck A., Rush A., Shaw B. Cognitive Therapy of Depression. Guilford Press, New York, 1979.
2. Young J., Klosko J., Weishaar M. Schema Therapy: A Practitioner’s Guide. Guilford Press, New York, 2003.
3. Kübler-Ross E. On Death and Dying. Scribner, 1969.
4. Tedeschi R., Calhoun L. Posttraumatic Growth: Conceptual Foundations and Empirical Evidence. Psychological Inquiry, 2004.
5. Beck A. T., Steer R. A., Brown G. K. Manual for the Beck Depression Inventory-II. Psychological Corporation, 1996.
6. Zigmond A. S., Snaith R. P. The Hospital Anxiety and Depression Scale. Acta Psychiatrica Scandinavica, 1983.
7. Hamilton M. A Rating Scale for Depression. Journal of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry, 1960.
8. van der Kolk B. The Body Keeps the Score: Brain, Mind, and Body in the Healing of Trauma. Penguin Books, 2015.
9. Frankl V. Man’s Search for Meaning. Beacon Press, 1946.
10. Padesky C., Greenberger D. Mind Over Mood: Change How You Feel by Changing the Way You Think. Guilford Press, 1995.
11. Wetherell J. L. Cognitive-Behavioral Therapy for Late-Life Anxiety Disorders. American Psychological Association, 2009.
12. Reports from the World Health Organization (WHO) on mental health during crises. WHO.
13. NICE Guidelines on Depression and Trauma. NICE.
14. The Lancet Psychiatry. Mental Health and Trauma during War. The Lancet.