Гіпноз та гіпнотерапія
Гіпноз у терапії та психології: як він діє, чим корисний і які переваги гіпнотерапії доведені дослідженнями. Дізнайтесь більше у цій категорії.
За даними ВООЗ, у 2000 році в Україні на 100 тис. населення припадало 29,6 самогубств. Через 10 років їхня кількість знизилася до 18-19, але за останні кілька років знову зросла і перевищила 20 самогубств на 100 тис. осіб. У віці від 20 до 35 років самогубства забирають більше життів, ніж ДТП. (Джерело)
Особливу стурбованість викликає зростання кількості суїцидів серед ветеранів та військових, які повертаються з фронту і мають підвищений ризик розвитку суїцидальних думок через психологічні травми.
За даними Міністерства у справах ветеранів України, психологічний стан значної частини військових вимагає негайного втручання для запобігання подальшим трагедіям. (Джерело)
З огляду на цю сумну статистику ми можемо сказати, що так чи інакше, до кожного з хелперів може звернутися людина в гострому кризовому стані з суїцидальними думками.
Ми не обираємо, з ким працювати. Але ми можемо підготуватися, щоб допомогти і врятувати життя.
Тому ми створили курс, який спрямований на розвиток навичок фахівців допомагаючих професій для надання підтримки людям у кризових ситуаціях, та допомагаючи їм впоратися з психологічними труднощами та попередити можливі суїцидальні дії. Деталі про курс за посиланням>>>Дізнатися деталі
Перш ніж перейти до опису компонентів оцінки ризику самогубства, важливо, щоб клініцисти використовували єдину мову при спілкуванні про ризик самогубства пацієнта.
Якщо цього не дотримуватися, можуть виникнути проблемні наслідки, такі як неправильне тлумачення або передача висловлювань пацієнта щодо самогубства, неточне лікування чи документація.
О’Керролл та інші вчені розробили стандартний метод спілкування, який досі використовується. Вони визначили шість ключових термінів:
Наявність такого спільного словника допомагає фахівцям із психічного здоров’я ефективніше спілкуватися та діяти.
Це підкреслює, що вони не просто намагаються прогнозувати самогубство, а використовують надійні та послідовні методи для розуміння, втручання та лікування, коли ризик самогубства було виявлено.
Оцінка ризику самогубства спрямована на пояснення та оцінку суїцидальних тенденцій шляхом вивчення різних аспектів особистості та використання цієї інформації для планування лікування та управління суїцидальними думками і поведінкою.
Оцінка включає огляд таких аспектів:
Для ефективної оцінки ризику самогубства необхідно враховувати різні фактори, зокрема:
Дослідження показують, що найбільший ризик самогубства існує в період від шести місяців до двох років після спроби самогубства. Хоча після цього часу ризик зменшується, важливо враховувати інші фактори ризику.
Провокуючі фактори або стресори, такі як:
Ці фактори можуть стати тригерами суїцидальної кризи.
Недавні гострі стресори мають більший вплив на ризик самогубства, ніж тривалий хронічний стрес.
Дослідження показали, що більшість людей, які намагалися вчинити самогубство, пережили стресову подію в день спроби. Це підкреслює важливість детальної оцінки психосоціальних стресорів для розуміння того, як пацієнт справляється з ними.
Важливо не лише виявити ці стресори, але й оцінити здатність пацієнта до подолання труднощів та наявність підтримки.
Окрім детального розуміння психосоціальних стресорів і здатності до подолання труднощів, важливо провести ретельну оцінку симптомів, зокрема оцінити їхню суворість.
Це допомагає клініцисту зрозуміти, як саме діагноз сприяє або посилює ризик самогубства. Відчуття безнадійності вважається одним із найбільш надійних показників майбутніх спроб самогубства та смертей, пов’язаних із ним.
Ризик самогубства найбільше пов’язаний із такими розладами, як великий депресивний та біполярний.
Хоча психічний розлад не обов’язково має бути присутнім, щоб людина зробила спробу самогубства, його наявність значно збільшує цей ризик.
Ретроспективні психологічні дослідження завершених самогубств показали, що 60–90% людей, які вчинили самогубство, мали психіатричні захворювання до смерті.
Водночас важливо зазначити, що менше 1% тих, хто страждає на афективні розлади, та 4% осіб із шизофренією помирають від самогубства.
Діагнози, що демонструють найвищий ризик суїцидальної поведінки, включають:
Оцінка ризику самогубства повинна проводитися з кожним пацієнтом. Проте особливо важливо ретельно оцінювати суїцидальні думки та інші фактори ризику у тих, хто бореться з вищезгаданими діагнозами.
Хоча позитивна історія спроб самогубства є відомим фактором ризику, дослідження показують, що майже половина людей, які помирають від самогубства, роблять це при першій спробі.
Це підкреслює важливість оцінки не лише історії спроб, але й поточних суїцидальних думок та поведінки.
Оцінка ризику самогубства включає розуміння природи суїцидального мислення, а саме:
Також важливо оцінити історію суїцидального досвіду, звертаючи увагу на ті самі фактори, а також на контекст, у якому людина переживала ці думки та поведінку, і на способи, якими вона справлялася з ними.
Оцінка ризику самогубства є критично важливим елементом роботи фахівців з психічного здоров’я. Вона вимагає комплексного та емпатичного підходу, що включає розуміння демографічних даних, історії психічних розладів, поточних симптомів та культурних особливостей пацієнта.
Використання стандартизованої термінології забезпечує точну та ефективну комунікацію між клініцистами, що є ключовим для правильного розуміння суїцидальних думок і поведінки пацієнта. Ретельна оцінка повинна охоплювати всі аспекти суїцидальності, включаючи активні та пасивні суїцидальні ідеї, наміри, плани та попередні спроби.
Культурні фактори значно впливають на те, як пацієнти виражають та переживають суїцидальні думки. Ігнорування цих аспектів може призвести до непорозумінь і зниження ефективності терапевтичного процесу. Тому важливо, щоб клініцисти враховували культурний контекст та активно досліджували, як він впливає на стан пацієнта.
Розуміння психіатричних діагнозів та їхнього зв’язку з ризиком самогубства допомагає виявити пацієнтів, які потребують особливої уваги. Важливо пам’ятати, що хоча психічні розлади можуть підвищувати ризик, суїцидальні думки можуть виникати і без них.
Зрештою, ефективна оцінка ризику самогубства сприяє розробці індивідуального плану лікування та підтримки. Це не лише допомагає знизити ризик суїциду, але й покращує загальний психічний стан пацієнта, сприяючи його благополуччю та якості життя.
На жаль, в Україні, багато фахівців допомагаючих професій не мають доступу до необхідних інструментів і знань, щоб ефективно оцінювати та управляти ризиками суїциду (зараз таке навчання доступно в більшості тільки іноземною мовою).
Розуміючи ці виклики професії, команда UpPro School об’єднала провідні методики та досвід експертів-практиків для створення курсу «Оцінка та управління ризиком суїциду (Assessing & Managing Suicide Risk)».
Цей курс надасть вам інтегративний підхід, практичні інструменти та навички, необхідні для ефективної роботи з клієнтами, схильними до суїцидальних намірів.🔧
🎓«Оцінка та управління ризиком суїциду (Assessing & Managing Suicide Risk):
інтегративний підхід, практичні інструменти та навички для ефективної роботи з клієнтами, схильними до намірів, що загрожують життю».
Деталі про курс за посиланням>>>Дізнатися деталі